Будко Данило (MURR)
Сєвєродонецьк. Луганська область
Як ви зустріли війну у 2014 році? Що пам'ятаєте з того? Скільки вам було років?
Як для вас пройшли 2014-2015 роки? Розкажіть, будь ласка, цю історію в деталях.
Як для вас пройшли 2014-2015 роки? Розкажіть, будь ласка, цю історію в деталях.
Дубно. Рівненська область
У 2014 році все почалося з новин про майдан у Києві. Тоді у місті Сєвєродонецьк ми лише почали займатися розвитком нічної музичної культури. Ми по-новому показували молодих і бувалих музикантів та починали грати нову музику самі. Але все змінилося, коли у місті з'явилися дивні нікому не знайомі люди зі зброєю та у військовій (але не завжди) формі. Я чудово пам'ятаю перший вибух о 04:20 на околиці міста, ми з другом до пізнього ранку сиділи, пили чай та обговорювали, що буде щось дивне. На щастя у 2014 році моє місто не постраждало, було лише два прильоти. Але коли українська армія звільняла Сєвєродонецьк від цієї нечисті, я зі своєю родиною на якийсь час покинув територію міста, але щойно українські військові увійшли і знову повісили прапор, ми одразу ж повернулися! У місті після «лнрії» не було світла, води, а тим паче інтернету, але спільними зусиллями все було швидко відремонтовано та запущено. Ці кілька місяців пройшли в повному нерозумінні, що відбувається, від цього з'являється страх невідомості, що дуже шкодить психіці. Особливо коли у твоєму рідному краї відбувається таке. Я дуже сумую за Луганськом, це було місце сили, там я колись залишив частину серця, яку досі не можу відновити!
"Де ви були ці 8 років?". Як для вас пройшов цей час, чи щось змінилось з подій у 2014 році у вашому житті? Що на вас більш за все вплинуло за цей час? Будь ласка, напишіть в деталях.
З 2015 року я активно займався соціальною діяльністю у своєму місті. З командою ми проводили фестивалі вуличної культури та спорту. Після того, як я побачив як війна зруйнувала цілі міста, я вирішив вести цифрову галерею міста, зберігати всі фото та арти в одному місці — на сторінці в Інстаграм. Обліковий запис набрав понад 25000 підписників, а за постами стежили більше 500 000 осіб щомісяця. Але за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення почали масово прилітати страйки майже на всі пости, в результаті акаунт заблокували, і я чудово розумію з чиєї подачі. У 2018 році ми знову почали проводити нічні музичні заходи, вже разом із командою Плюс/Мінус. У 2020 році побудували унікальну базу-студію звукозапису під назвою ROTOR.FM, там ми зібрали багато творчих людей з усієї області, і почали готуватися до масштабного та унікального проекту. До цього заняття музикою було не більше ніж хобі, але на студії я почав займатися цим професійніше, і працювати з місцевими молодими талановитими музикантами. Наприкінці 2021 року ми
разом із командою виграли грант — підтримку від ПРООН
та розпочали реалізацію великого соціального проекту під назвою ZVUQ. Це мав бути хаб для людей, у яких немає доступу до професійної апаратури для творчого розвитку, місце для зібрання творчих людей. Найважливіша подія,
що відбулася за цей час — 13 грудня у мене народилася прекрасна дочка Мілліана!
разом із командою виграли грант — підтримку від ПРООН
та розпочали реалізацію великого соціального проекту під назвою ZVUQ. Це мав бути хаб для людей, у яких немає доступу до професійної апаратури для творчого розвитку, місце для зібрання творчих людей. Найважливіша подія,
що відбулася за цей час — 13 грудня у мене народилася прекрасна дочка Мілліана!
Як ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи вірили в те, що повномасштабний наступ почнеться? Де ви зараз? Чим займаєтесь? Що думаєте про своє майбутнє зараз?
Як і кожен українець у країні, 24 лютого я зустрів зі страхом за свою сім'ю і не розумінням, що робити.
Ще кілька днів ми були вдома і думали, що все закінчиться ось-ось. Але за кілька днів рано-вранці нам довелося піти в бомбосховище всією сім'єю через початок масових обстрілів міста Сєвєродонецьк. Там ми провели трохи більше двох тижнів. Я навіть встиг написати трек після того, як перший раз біг під обстрілами. Після нам довелося покинути місто, більше я його не бачив. Зараз від міста залишились тільки руїни та ті, хто дивився в очі та брехав, дуже багато знайомих оказалися пособниками та зрадниками у цій війні. Ми навіть і подумати не могли, що таке може статися в 21 столітті. Пам'ятаю, як за кілька днів у гостях із батьками та дружиною на кухні ми говорили, що цього не може бути, адже в кожному є людність. Як ми помилялися…
Зараз ми з дружиною та донькою на західній Україні, як і більшість біженців від війни. На даний момент ми займаємося новим проектом разом із Retreat Arthouse. Прихисток-хаб для творчих людей у мальовничих місцях закарпатської області, зовсім незабаром ми розповімо більше деталей про цей проект. У майбутньому я хочу також займатися розвитком музичної культури в Україні і розширюватися на Європу зі своєю командою з якою вже стільки пройшли!
Ще кілька днів ми були вдома і думали, що все закінчиться ось-ось. Але за кілька днів рано-вранці нам довелося піти в бомбосховище всією сім'єю через початок масових обстрілів міста Сєвєродонецьк. Там ми провели трохи більше двох тижнів. Я навіть встиг написати трек після того, як перший раз біг під обстрілами. Після нам довелося покинути місто, більше я його не бачив. Зараз від міста залишились тільки руїни та ті, хто дивився в очі та брехав, дуже багато знайомих оказалися пособниками та зрадниками у цій війні. Ми навіть і подумати не могли, що таке може статися в 21 столітті. Пам'ятаю, як за кілька днів у гостях із батьками та дружиною на кухні ми говорили, що цього не може бути, адже в кожному є людність. Як ми помилялися…
Зараз ми з дружиною та донькою на західній Україні, як і більшість біженців від війни. На даний момент ми займаємося новим проектом разом із Retreat Arthouse. Прихисток-хаб для творчих людей у мальовничих місцях закарпатської області, зовсім незабаром ми розповімо більше деталей про цей проект. У майбутньому я хочу також займатися розвитком музичної культури в Україні і розширюватися на Європу зі своєю командою з якою вже стільки пройшли!
Як і кожен українець у країні, 24 лютого я зустрів зі страхом за свою сім'ю і не розумінням, що робити. Ще кілька днів ми були вдома і думали, що все закінчиться ось-ось. Але за кілька днів рано-вранці нам довелося піти в бомбосховище всією сім'єю через початок масових обстрілів міста Сєвєродонецьк. Там ми провели трохи більше двох тижнів. Я навіть встиг написати трек після того, як перший раз біг під обстрілами. Після нам довелося покинути місто, більше я його не бачив. Зараз від міста залишились тільки руїни та ті, хто дивився в очі та брехав, дуже багато знайомих оказалися пособниками та зрадниками у цій війні. Ми навіть і подумати не могли, що таке може статися в 21 столітті. Пам'ятаю, як за кілька днів у гостях із батьками та дружиною на кухні ми говорили, що цього не може бути, адже в кожному є людність. Як ми помилялися…
Зараз ми з дружиною та донькою на західній Україні, як і більшість біженців від війни. На даний момент ми займаємося новим проектом разом із Retreat Arthouse. Прихисток-хаб для творчих людей у мальовничих місцях закарпатської області, зовсім незабаром ми розповімо більше деталей про цей проект. У майбутньому я хочу також займатися розвитком музичної культури в Україні і розширюватися на Європу зі своєю командою з якою вже стільки пройшли!
Зараз ми з дружиною та донькою на західній Україні, як і більшість біженців від війни. На даний момент ми займаємося новим проектом разом із Retreat Arthouse. Прихисток-хаб для творчих людей у мальовничих місцях закарпатської області, зовсім незабаром ми розповімо більше деталей про цей проект. У майбутньому я хочу також займатися розвитком музичної культури в Україні і розширюватися на Європу зі своєю командою з якою вже стільки пройшли!
З 2015 року я активно займався соціальною діяльністю у своєму місті. З командою ми проводили фестивалі вуличної культури та спорту. Після того, як я побачив як війна зруйнувала цілі міста, я вирішив вести цифрову галерею міста, зберігати всі фото та арти в одному місці — на сторінці в Інстаграм. Обліковий запис набрав понад 25000 підписників, а за постами стежили більше 500 000 осіб щомісяця. Але за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення почали масово прилітати страйки майже на всі пости, в результаті акаунт заблокували, і я чудово розумію з чиєї подачі. У 2018 році ми знову почали проводити нічні музичні заходи, вже разом із командою Плюс/Мінус. У 2020 році побудували унікальну базу-студію звукозапису під назвою ROTOR.FM, там ми зібрали багато творчих людей з усієї області, і почали готуватися до масштабного та унікального проекту. До цього заняття музикою було не більше ніж хобі, але на студії я почав займатися цим професійніше, і працювати з місцевими молодими талановитими музикантами. Наприкінці 2021 року ми
разом із командою виграли грант — підтримку від ПРООН
та розпочали реалізацію великого соціального проекту під назвою ZVUQ. Це мав бути хаб для людей, у яких немає доступу до професійної апаратури для творчого розвитку, місце для зібрання творчих людей. Найважливіша подія, що відбулася за цей час — 13 грудня у мене народилася прекрасна дочка Мілліана!
разом із командою виграли грант — підтримку від ПРООН
та розпочали реалізацію великого соціального проекту під назвою ZVUQ. Це мав бути хаб для людей, у яких немає доступу до професійної апаратури для творчого розвитку, місце для зібрання творчих людей. Найважливіша подія, що відбулася за цей час — 13 грудня у мене народилася прекрасна дочка Мілліана!
У 2014 році все почалося з новин про майдан у Києві. Тоді у місті Сєвєродонецьк ми лише почали займатися розвитком нічної музичної культури. Ми по-новому показували молодих і бувалих музикантів та починали грати нову музику самі. Але все змінилося, коли у місті з'явилися дивні нікому не знайомі люди зі зброєю та у військовій (але не завжди) формі. Я чудово пам'ятаю перший вибух о 04:20 на околиці міста, ми з другом до пізнього ранку сиділи, пили чай та обговорювали, що буде щось дивне. На щастя у 2014 році моє місто не постраждало, було лише два прильоти. Але коли українська армія звільняла Сєвєродонецьк від цієї нечисті, я зі своєю родиною на якийсь час покинув територію міста, але щойно українські військові увійшли і знову повісили прапор, ми одразу ж повернулися! У місті після «лнрії» не було світла, води, а тим паче інтернету, але спільними зусиллями все було швидко відремонтовано та запущено. Ці кілька місяців пройшли в повному нерозумінні, що відбувається, від цього з'являється страх невідомості, що дуже шкодить психіці. Особливо коли у твоєму рідному краї відбувається таке. Я дуже сумую за Луганськом, це було місце сили, там я колись залишив частину серця, яку досі не можу відновити!
Дубно
Сєвєродонецьк
Будко Данило/MURR